Лікуванням стегнової грижі займається хірург. Звертатися до лікаря бажано за перших ознак дискомфорту.

Симптоми стегнової грижі:

• поява випинання невеликого розміру на кордоні між пахом і стегном, що зникає у лежачому положенні;
• неприємні відчуття, біль у верхньому відділі стегна, що посилюються при ходьбі, фізичному навантаженні, зміні погоди.

Методи діагностики стегнової грижі:

• обстеження у хірурга;
• ірригоскопія – рентгенологічне дослідження товстої кишки;
• герніографія — рентенологічний метод, який полягає у введенні в черевну порожнину спеціальної контрастної речовини з метою дослідження грижі;
• УЗД грижового випинання, сечового міхура, яєчників.

Стегнові грижі частіше, ніж пахові, становлять труднощі для діагностики, частіше обмежуються і мають більш підступний перебіг.

Захворювання зі схожими симптомами:

• пахвинна грижа;
• ліпома;
• лімфаденіт – запалення лімфовузлів;
• тромбофлебіт — запалення варикозного вузла гирла великої підшкірної вени, розташованого в цій галузі.

Протягом захворювання

Грижа розвивається поступово. Спочатку в місці грижі, що формується, з’являються болі, що поколюють, при важкому фізичному навантаженні. На початку захворювання болі мало турбують, але поступово наростають і починають заважати під час руху. Через деякий час на кордоні між пахом та стегном з’являється випинання, яке збільшується при фізичному навантаженні та зникає у спокої. Поступово освіта все більше збільшується, набуває округлої або овальної форми і нерідко перестає вправлятися в черевну порожнину.

Якщо випинання самостійно зникає в спокої, в горизонтальному положенні або при легкому натисканні руками на нього, така грижа називається вправною. При невправній грижі грижове випинання не змінює величини та форми або дещо зменшується у спокої та при натисканні на неї, відзначаються болі, що посилюються при фізичному навантаженні.

Ускладнення:

1. утиск стегнової грижі — раптове здавлення грижового вмісту в грижових воротах;
2. запалення грижі – викликається запаленням в органі, що знаходиться в грижовому мішку;
3. копростаз – застій калових мас у товстому кишечнику.

Невідкладна допомога потрібна при утиску стегнової грижі та появі наступних симптомів:

• нудота, блювання;
• кров у калі, відсутність дефекації та відходження газів;
• швидко наростаючий біль у паху чи мошонці;
• грижа не вправляється при легкому натисканні в положенні лежачи на спині.

Прогноз

Грижа добре лікується хірургічним шляхом. За відсутності лікування прогноз несприятливий – формування невправної грижі.

Причини стегнової грижі

У нормі стегнового каналу немає, він утворюється лише за формуванні стегнової грижі. Грижове випинання проходить усередині від стегнової вени в стегновому каналі і далі через його зовнішній отвір виходить у підшкірну клітковину передньої області стегна. У жінок стегнова грижа зустрічається частіше через особливості анатомічної будови тазу. Він ширший, ніж у чоловіків, що зумовлює великі розміри потенційно слабких місць під пахвинною зв’язкою та меншу міцність сполучної тканини.

Фактори ризику утворення стегнової грижі, що послаблюють черевну стінку:

• спадкову слабкість сполучної тканини черевної стінки у дітей першого року життя;
• швидке схуднення;
• травму черевної стінки;
• післяопераційні рубці;
• параліч нервів, що іннервують черевну стінку.

Фактори ризику утворення стегнової грижі, пов’язані з підвищенням внутрішньочеревного тиску:

• фізична перенапруга;
• утруднення сечовипускання;
• запори;
• тривалий кашель.

Профілактика:

• носіння бандажу під час вагітності;
• правильне харчування;
• тренування м’язів живота;
• лікування захворювань шлунково-кишкового тракту та сечовивідної системи;
• відмова від куріння, що веде до кашлю.
• Лікування стегнової грижі

Стегнова грижа лікування

Стегнової грижі лікування проводиться лише хірургічним шляхом в умовах стаціонару.

Операції при стегнової грижі (герніопластика):

1) Класична пластика місцевими тканинами — вона полягає у ушиванні дефекту стегнового каналу синтетичною ниткою, що не розсмоктується, з використанням власних тканин пацієнта.

2) Пластика із застосуванням синтетичних протезів (сітка) – при цьому синтетичний протез може розміщуватися перед очеревиною, а ушивання стегнового каналу не проводиться. За такої операції госпіталізація триває в середньому 2-3 дні, залежно від складності ситуації. Шви знімають на 10-12 день.

Післяопераційна грижа (вона ж вентральна грижа, рубцева грижа) – стан, при якому органи черевної порожнини (кишковик, великий сальник) виходять за межі черевної стінки в області рубця, що утворився після хірургічної операції.

Лікуванням післяопераційної грижі займається хірург. Звертатися до лікаря бажано за перших ознак дискомфорту.

Симптоми післяопераційної грижі

• хворобливе випинання в області післяопераційного рубця;
• біль у животі, особливо при напруженні та різких рухах;
• нудота, іноді блювання.

Методи діагностики післяопераційної грижі

• обстеження у хірурга;
• рентгенографія шлунка та дванадцятипалої кишки;
• гастроскопія (ЕГДС, езофагогастродуоденоскопія)
• герніографія — рентенологічний метод, який полягає у введенні в черевну порожнину спеціальної контрастної речовини з метою дослідження грижі;
• УЗД грижового випинання;
• комп’ютерна томографія (КТ) органів черевної порожнини.

Захворювання зі схожими симптомами

• пупкова грижа;
• грижа білої лінії живота.

Протягом післяопераційної грижі

Післяопераційні грижі на ранніх стадіях є вправними та не супроводжуються больовими відчуттями. Однак при різкому напруженні, падінні, піднятті тяжкості болю з’являються і випинання збільшується. При прогресуванні грижі болючі відчуття посилюються, набуваючи іноді переймоподібного характеру. Одночасно розвиваються млявість кишечника, запор, метеоризм, нудота, відрижка, різко знижується активність хворих, періодично спостерігаються застої калу, що супроводжуються інтоксикацією.

Класифікація післяопераційних гриж:

• малі — не змінюють загальну конфігурацію живота;
• середні — займають частину будь-якої області передньої черевної стінки;
• великі — займають область передньої черевної стінки;
• гігантські — займають дві, три та більше областей.

Ускладнення післяопераційної грижі живота:

• утиск — раптове здавлення грижового вмісту в грижових воротах;
• копростаз – застій калових мас у товстому кишечнику.

Невідкладна допомога потрібна при утиску післяопераційної грижі та появі наступних симптомів:

• нудота, блювання;
• кров у калі, відсутність дефекації та відходження газів;
• швидко наростаючий біль у животі;
• грижа не вправляється при легкому натисканні в положенні лежачи на спині.

Післяопераційні грижі успішно лікуються хірургічним шляхом. За відсутності лікування може сформуватися невправна грижа та розвинутися її утиск.

Причини появи післяопераційної грижі

Післяопераційна грижа є наслідком раніше виконаного оперативного втручання. Визначальними причинами її розвитку служать:

• нагноєння, запалення операційного шва;
• хірургічні помилки, допущені протягом першої операції;
• підвищене фізичне навантаження після операції;
• порушення режиму носіння переднього бандажа в післяопераційному періоді;
• недостатні відновлювальні сили та низький імунітет;
• ожиріння;
• сильний кашель, блювання, запори у післяопераційний період.

Профілактика післяопераційних гриж

• носіння бандажа після операції на черевній порожнині;
• правильне харчування;
• нормалізація ваги;
• обмеження фізичних навантажень після операції.

Лікування післяопераційної грижі

Позбутися ослеопераційної грижі можна лише хірургічним шляхом. Види операцій (герніопластика):

1) Пластика місцевими тканинами – ушивання дефекту апоневрозу передньої черевної стінки. Пластика місцевими тканинами можлива лише за невеликому розмірі дефекту – менше 5 див. При усуненні малих післяопераційних гриж допустиме місцеве знеболювання, за іншими ситуаціях операція виконується під наркозом.

2) Пластика із застосуванням синтетичних протезів – укриття дефекту апоневрозу при післяопераційній грижі синтетичним протезом. Існують різні способи, що відрізняються різним розташуванням сітки в анатомічних структурах передньої черевної стінки. Імовірність рецидиву дуже мала. Операція виконується під наркозом.

Лікуванням грижі білої лінії живота займається хірург. Звертатися до лікаря бажано за перших ознак дискомфорту.

Симптоми грижі білої лінії живота:

• болюче випинання середньої лінії живота, частіше у верхніх відділах;
• біль у верхніх відділах живота, особливо при напруженні та різких рухах;
• розбіжність м’язів (діастаз) по середній лінії живота;
• нудота, іноді блювання.

Методи діагностики грижі білої лінії живота:

• обстеження у хірурга;
• рентгенографія шлунка та дванадцятипалої кишки;
• гастроскопія (ЕГДС, езофагогастродуоденоскопія);
• герніографія — рентенологічний метод, який полягає у введенні в черевну порожнину спеціальної контрастної речовини з метою дослідження грижі;
• УЗД грижового випинання;
• комп’ютерна томографія (КТ) органів черевної порожнини.

Протягом захворювання

Залежно від розташування відносно пупка розрізняють такі грижі білої лінії живота:

1. надпупкові – розташовані вище пупка;
2. околопупкові – розташовані поруч із пупковим кільцем;
3. підпупкові – розташовані нижче за пупок.

У ряді випадків грижі білої лінії живота нічим себе не виявляють і виявляються випадково.

Виділяють три стадії грижі: передочеревинну ліпому, початкову та сформовану грижу.

На стадії ліпоми через щілинні дефекти білої лінії живота випинається передчеревний жир. Потім утворюється грижовий мішок – це вже початкова стадія. При появі розбіжності м’язів (діастазу) та прогресуванні процесу в грижовий мішок потрапляє частина сальника або ділянка стінки тонкої кишки. Грижа сформувалася: в області білої лінії живота виникає щільне хворобливе утворення, грижові ворота (через які виходять органи черевної порожнини) зазвичай овальної або округлої форми, їх діаметр коливається від 1 до 12 см. Нерідко виникають множинні грижі білої лінії живота, що розташовуються одна над одною .

Больовий синдром виражений навіть на ранніх стадіях грижі білої лінії живота, що пов’язано з утиском нервів передочеревинної клітковини.

Ускладнення:

• утиск грижі — раптове здавлення грижового вмісту в грижових воротах.

Невідкладна допомога потрібна при утиску пупкової грижі та появі наступних симптомів:

• нудота, блювання;
• кров у калі, відсутність дефекації та відходження газів;
• швидко наростаючий біль у животі;
• грижа не вправляється при легкому натисканні в положенні лежачи на спині.

Прогноз

При лікуванні прогноз є сприятливим.

Причини

Біла лінія живота – це вузька сухожильна пластинка між прямими м’язами живота між лобком та мечоподібним відростком грудини. У прямого м’яза живота, що формує цю область, є від 3-6 сухожильні перемички. Причиною грижеутворення у цій зоні є вроджена чи набута слабкість сполучної тканини білої лінії живота. Іноді це призводить до її витончення та розширення, появи отворів у білій лінії та утворення діастазу прямих м’язів живота (розбіжності прямих м’язів живота). Ширина білої лінії в нормі становить 1-3 см, а при її зміні може досягати 10 см, в залежності від ступеня діастазу.

Грижа білої лінії частіше виникає у чоловіків 20-30 річного віку. Типовим місцем локалізації є епігастральній частині білої лінії.

До факторів, що послаблюють сполучну тканину білої лінії живота, відносять:

• спадкову слабкість сполучної тканини;
• ожиріння;
• післяопераційні рубці.

Фактори ризику, пов’язані з підвищенням внутрішньочеревного тиску:

• фізична перенапруга;
• запори;
• вагітність;
• асцит;
• тривалий кашель.

Профілактика грижі білої лінії живота:

• носіння бандажу під час вагітності;
• правильне харчування;
• тренування м’язів живота;
• нормалізація ваги;
• використовувати правильну техніку підняття ваги,
• не піднімати надто важкі предмети.

Лікування грижі білої лінії живота

Позбутися грижі можна лише хірургічно в умовах стаціонару. Види операцій (герніопластика):

1) Пластика місцевими тканинами – ушиття дефекту білої лінії живота з ліквідацією можливого діастазу прямих м’язів. Однак через слабкість сполучної тканини та значне навантаження на шви після операції в 20-40% випадків виникають рецидиви (повторне утворення грижі).

2) Пластика із застосуванням синтетичних протезів – встановлення сітки для закриття дефекту апоневрозу після усунення діастазу прямих м’язів при грижі білої лінії живота. Імовірність рецидиву дуже мала. Операція виконується під наркозом.

Особливістю хірургічного лікування гриж білої лінії живота і те, що усунення лише однієї грижі недостатньо. Необхідне усунення діастазу прямих м’язів живота.

Лікуванням пупкової грижі займається хірург. Звертатися до лікаря бажано за перших ознак дискомфорту.

Симптоми пупкової грижі:

• випинання в області пупка, яке зменшується в розмірах або зникає у лежачому положенні;
• біль у животі, що виникає при фізичному навантаженні та кашлі;
• розширення пупкового кільця;
• нудота.

Методи діагностики пупкової грижі:

• обстеження у хірурга;
• рентгенографія шлунка та дванадцятипалої кишки;
• гастроскопія (ЕГДС, езофагогастродуоденоскопія);
• герніографія — рентенологічний метод, який полягає у введенні в черевну порожнину спеціальної контрастної речовини з метою дослідження грижі
• УЗД грижового випинання.

Захворювання зі схожими симптомами:

• метастази раку шлунка в пупок.

Протягом захворювання

Пупкові грижі можуть бути вродженими та набутими. Вроджена грижа виявляється відразу після народження: в області пупка є кулясте випинання з широкою основою, що переходить в пупковий канатик. При крику дитини грижове випинання збільшується.

Прояви пупкової грижі залежать від її величини, розмірів грижових воріт, виразності спайкового процесу та супутнього ожиріння. Грижі бувають вправляються і невправляються, коли грижовий мішок зростається з навколишніми тканинами за допомогою спайок. Нерідко невеликі пупкові грижі не завдають хворим занепокоєння, якщо грижові ворота досить широкі і грижа вільно вправляється. Великі і невправні грижі ускладнюють просування вмісту по кишечнику, тому хворі страждають на закрепи, що періодично з’являються болями, у них часто буває нудота і навіть блювання.

Ускладнення:

1. утиск пупкової грижі — це раптове здавлення грижового вмісту в грижових воротах;
2. запалення грижі – викликане запаленням в органі, що знаходиться у грижовому мішку;
3. копростаз – застій калових мас у товстому кишечнику.

Невідкладна допомога потрібна при утиску пупкової грижі та появі наступних симптомів:

• нудота, блювання;
• кров у калі, відсутність дефекації та відходження газів;
• швидко наростаючий біль у паху чи мошонці;
• грижа не вправляється при легкому натисканні в положенні лежачи на спині.

Прогноз

Грижа добре лікується хірургічним шляхом. За відсутності лікування прогноз несприятливий – формування невправної грижі.

Причини пупкової грижі

У новонароджених причиною появи грижі є уповільнене зрощення пупкового кільця. Згодом під пупковим ґудзиком у малюка утворюється порожній простір. При плачу дитини відбувається тиск м’язів живота на черевну порожнину, внаслідок чого петля кишечника виходить у порожній простір і пупок випинається. Також пупкові грижі в дітей віком можуть виникати при частих і сильних запорах.

У дорослих пупкова грижа частіше розвивається у жінок віком від 40 років, що пов’язано з розтягуванням пупкового кільця під час вагітності. За несприятливих умов пупкове кільце розширюється; тканини, що оточують його, атрофуються; стійкість кільця до внутрішньочеревного тиску знижується.

До факторів, що послаблюють пупкове кільце, відносять:

• спадкову слабкість сполучної тканини пупкового кільця;
• уповільнене зрощення пупкового кільця у дітей віком до 5 років;
• ожиріння;
• післяопераційні рубці.

Фактори ризику, пов’язані з підвищенням внутрішньочеревного тиску:

• частий плач і крик у дитячому віці;
• фізична перенапруга;
• запори;
• вагітність;
• асцит;
• тривалий кашель.

Профілактика пупкової грижі:

• носіння бандажу під час вагітності;
• правильне харчування;
• тренування м’язів живота;
• нормалізація ваги.

Лікування пупкової грижі

До 5 років пупкову грижу не оперують, оскільки існує можливість самостійного закриття дефекту. З метою лікування пупкової грижі у дітей рекомендується загальнозміцнювальна терапія, масаж грижового кільця, лікувальна фізкультура.

У дорослих лікування пупкової грижі проводиться лише хірургічним шляхом в умовах стаціонару.

Види операцій (герніопластика):

1. Традиційна пластика місцевими тканинами виробляється за методами Сапежка та Мейо. Техніка проведення: краї апоневрозу пупкового кільця ушиваються у два шари, або у вертикальному, або у поперечному напрямку. У більшості випадків у ході даних операцій доводиться видаляти пупок, а у хворих з ожирінням можливе видалення надлишкового жирового фартуха.

Основні недоліки операції:

• тривалий період реабілітації (обмеження фізичного навантаження до 1 року);
• великий ризик рецидиву грижі (повторної появи грижі на цьому ж місці).

1. Пластика із застосуванням сітчастих імплантів. Існує два способи встановлення сіток.

а) Сітка міститься над апоневрозом (над пупковим кільцем), безпосередньо під шкірою. Така операція виконується в тих випадках, коли неможливо вшити грижові ворота через їх великі розміри.

б) Сітка міститься під апоневроз (під пупкове кільце). Це найбільш оптимальний спосіб лікування пупкової грижі. Недоліків даного методу оперативного лікування немає.

Переваги:

• короткий період реабілітації (не більше 1 місяця навіть для спортсменів);
• низький відсоток рецидиву (менше 1%);
• операція здійснюється під будь-яким видом анестезії.

Лікуванням пахвинної грижі займається хірург. Звертатися до лікаря бажано за перших ознак дискомфорту.

Симптоми пахової грижі

• відчуття тяжкості в животі;
• поява в пахвинній ділянці, що змінюється в розмірах здуття, що зникає в лежачому положенні;
• виникнення болю в області грижі після підняття тяжкості або напруги;
• відчуття незручності під час ходьби.

Методи діагностики пахвинної грижі:

• обстеження у хірурга;
• іригоскопія;
• герніографія — рентенологічний метод, який полягає у введенні в черевну порожнину спеціальної контрастної речовини з метою дослідження грижі;
• УЗД мошонки та пахових каналів.

Захворювання зі схожими симптомами:

• гідроцеле;
• варикоцеле;
• лімфаденіт;
• стегнова грижа.

Протягом захворювання

Симптоми пахової грижі можуть проявитися несподівано або поступово розвинутися.

Пахові грижі малих розмірів можуть не завдавати ніяких незручностей та хворобливих відчуттів. При тривалому існуванні грижі, великих її розмірах, а також при ковзаючих та рецидивуючих формах біль у нижніх відділах живота чи паху турбують постійно. Іноді вона віддає в поперек та криж. Можливі запори. Чим більше грижове випинання, тим більші незручності воно завдає при ходьбі та фізичній роботі, різко обмежуючи працездатність. При ковзаючій грижі сечового міхура приєднуються прискорене сечовипускання, різі в сечівнику, болі над лобком, що зникають після вправлення грижі. У хворих похилого віку нерідко спостерігається затримка сечі.

Розрізняють такі види пахових гриж:

1) Коса грижа – внутрішні органи виходять через насіннєвий канатик (сім’явивідна протока, кровоносні та лімфатичні судини, оточені єдиною оболонкою), розташовуючись усередині нього. Коса грижа буває вродженою та набутою.

2) Пряма грижа – внутрішні органи виходять у пахвинний канал поза насіннєвим канатиком. Вона буває лише набутою. Причина появи пахової грижі – слабкість м’язів та зв’язок.

3) Комбінована пахвинна грижа характеризується тим, що у хворого на одній стороні є два або три окремі грижові мішки, які не повідомляються між собою і представляють прямі та косі грижі. Або їхнє поєднання.

Ускладнення пахової грижі

• утиск пахової грижі — раптове здавлення грижового вмісту в грижових воротах;
• ішемічний орхіт – запалення яєчка;
• копростаз – застій калових мас у товстому кишечнику;
• запалення грижі.

Невідкладна допомога потрібна при утиску пахової грижі та появі наступних симптомів:

• нудота, блювання;
• кров у калі, відсутність дефекації та відходження газів;
• швидко наростаючий біль у паху чи мошонці;
• грижа не вправляється при легкому натисканні в положенні лежачи на спині.

Прогноз

Пахвинна грижа успішно лікується хірургічним шляхом. За відсутності лікування можливе формування невправної грижі.

Причини пахвинної грижі

Пахвинні грижі найчастіше зустрічаються у чоловіків. Це пов’язано з тим, що паховий канал у них менш укріплений м’язами та сухожильними шарами, коротше і ширше, ніж у жінок.

Під дією підвищеного внутрішньочеревного тиску в паховому каналі утворюється дефект (грижові ворота), у який виходить грижа. Цьому можуть сприяти слабкість м’язів та зв’язок живота, а також такі фактори ризику:

• хронічний кашель, наприклад кашель курця;
• надмірна вага;
• запори;
• вагітність;
• частий підйом ваг;
• часте чхання, наприклад, внаслідок алергії.

Профілактика пахвинної грижі

• носіння бандажу під час вагітності;
• правильне харчування;
• тренування м’язів живота;
• відмова від куріння, що веде до кашлю.

 Пахвинна грижа лікування

Позбутися пахової грижі можна лише хірургічним шляхом в умовах стаціонару.

Операції при пахвинній грижі (герніопластика):

1. Ендоскопічна герніопластика — через маленькі проколи в черевну порожнину вводяться спеціальні інструменти, грижовий мішок відсікається та підшивається сітка для зміцнення черевної стінки.

Післяопераційний період:

• незначний больовий синдром;
• перебування в стаціонарі 2-3 дні;
• рецидиви бувають рідко (1-4%).

1. Операція Ліхтенштейну – через шкірний розріз (10-12 см) виділяється грижовий мішок, вправляється в черевну порожнину та підшивається сітка для зміцнення грижових воріт.

Післяопераційний період:

• мінімальний больовий синдром;
• перебування в стаціонарі 1 день;
• рецидиви бувають дуже рідко (до 1%).

1. Обтураційна герніопластика – через шкірний розріз (3-4 см) виділяється грижовий мішок, вправляється в черевну порожнину і в пахвинний канал підшивається обтураційна сітка, яка повністю запобігає можливості подальшого формування грижі.

Післяопераційний період:

• практично повна відсутність болю:
• можна залишити стаціонар через кілька годин після операції;
• рецидив малоймовірний (0,1%).