Лікуванням пахвинної грижі займається хірург. Звертатися до лікаря бажано за перших ознак дискомфорту.

Симптоми пахової грижі

• відчуття тяжкості в животі;
• поява в пахвинній ділянці, що змінюється в розмірах здуття, що зникає в лежачому положенні;
• виникнення болю в області грижі після підняття тяжкості або напруги;
• відчуття незручності під час ходьби.

Методи діагностики пахвинної грижі:

• обстеження у хірурга;
• іригоскопія;
• герніографія — рентенологічний метод, який полягає у введенні в черевну порожнину спеціальної контрастної речовини з метою дослідження грижі;
• УЗД мошонки та пахових каналів.

Захворювання зі схожими симптомами:

• гідроцеле;
• варикоцеле;
• лімфаденіт;
• стегнова грижа.

Протягом захворювання

Симптоми пахової грижі можуть проявитися несподівано або поступово розвинутися.

Пахові грижі малих розмірів можуть не завдавати ніяких незручностей та хворобливих відчуттів. При тривалому існуванні грижі, великих її розмірах, а також при ковзаючих та рецидивуючих формах біль у нижніх відділах живота чи паху турбують постійно. Іноді вона віддає в поперек та криж. Можливі запори. Чим більше грижове випинання, тим більші незручності воно завдає при ходьбі та фізичній роботі, різко обмежуючи працездатність. При ковзаючій грижі сечового міхура приєднуються прискорене сечовипускання, різі в сечівнику, болі над лобком, що зникають після вправлення грижі. У хворих похилого віку нерідко спостерігається затримка сечі.

Розрізняють такі види пахових гриж:

1) Коса грижа – внутрішні органи виходять через насіннєвий канатик (сім’явивідна протока, кровоносні та лімфатичні судини, оточені єдиною оболонкою), розташовуючись усередині нього. Коса грижа буває вродженою та набутою.

2) Пряма грижа – внутрішні органи виходять у пахвинний канал поза насіннєвим канатиком. Вона буває лише набутою. Причина появи пахової грижі – слабкість м’язів та зв’язок.

3) Комбінована пахвинна грижа характеризується тим, що у хворого на одній стороні є два або три окремі грижові мішки, які не повідомляються між собою і представляють прямі та косі грижі. Або їхнє поєднання.

Ускладнення пахової грижі

• утиск пахової грижі — раптове здавлення грижового вмісту в грижових воротах;
• ішемічний орхіт – запалення яєчка;
• копростаз – застій калових мас у товстому кишечнику;
• запалення грижі.

Невідкладна допомога потрібна при утиску пахової грижі та появі наступних симптомів:

• нудота, блювання;
• кров у калі, відсутність дефекації та відходження газів;
• швидко наростаючий біль у паху чи мошонці;
• грижа не вправляється при легкому натисканні в положенні лежачи на спині.

Прогноз

Пахвинна грижа успішно лікується хірургічним шляхом. За відсутності лікування можливе формування невправної грижі.

Причини пахвинної грижі

Пахвинні грижі найчастіше зустрічаються у чоловіків. Це пов’язано з тим, що паховий канал у них менш укріплений м’язами та сухожильними шарами, коротше і ширше, ніж у жінок.

Під дією підвищеного внутрішньочеревного тиску в паховому каналі утворюється дефект (грижові ворота), у який виходить грижа. Цьому можуть сприяти слабкість м’язів та зв’язок живота, а також такі фактори ризику:

• хронічний кашель, наприклад кашель курця;
• надмірна вага;
• запори;
• вагітність;
• частий підйом ваг;
• часте чхання, наприклад, внаслідок алергії.

Профілактика пахвинної грижі

• носіння бандажу під час вагітності;
• правильне харчування;
• тренування м’язів живота;
• відмова від куріння, що веде до кашлю.

 Пахвинна грижа лікування

Позбутися пахової грижі можна лише хірургічним шляхом в умовах стаціонару.

Операції при пахвинній грижі (герніопластика):

1. Ендоскопічна герніопластика — через маленькі проколи в черевну порожнину вводяться спеціальні інструменти, грижовий мішок відсікається та підшивається сітка для зміцнення черевної стінки.

Післяопераційний період:

• незначний больовий синдром;
• перебування в стаціонарі 2-3 дні;
• рецидиви бувають рідко (1-4%).

1. Операція Ліхтенштейну – через шкірний розріз (10-12 см) виділяється грижовий мішок, вправляється в черевну порожнину та підшивається сітка для зміцнення грижових воріт.

Післяопераційний період:

• мінімальний больовий синдром;
• перебування в стаціонарі 1 день;
• рецидиви бувають дуже рідко (до 1%).

1. Обтураційна герніопластика – через шкірний розріз (3-4 см) виділяється грижовий мішок, вправляється в черевну порожнину і в пахвинний канал підшивається обтураційна сітка, яка повністю запобігає можливості подальшого формування грижі.

Післяопераційний період:

• практично повна відсутність болю:
• можна залишити стаціонар через кілька годин після операції;
• рецидив малоймовірний (0,1%).